Цей твір — насамперед історія людини, більша
частина життя якої пройшла в Західній Європі другої половини XX сторіччя.
Звикла до самотності, вона, проте, іноді вступала в зв’язки з іншими людьми.
Вона жила в нещасливий та буремний час. Країна, в якій вона з’явилася на цей
світ, повільно, але неухильно прямувала до категорії країн середнього
достатку, а людям її генерації нерідко загрожувало животіння у безпросвітних
злиднях, до того ж на самоті і в гіркому озлобленні. Почуття любові, ніжності
й людського братерства значною мірою були втрачені; у взаєминах між собою її
сучасники показували приклад байдужості, а то й навіть жорстокості.
На момент свого зникнення Мішель Джерзінські
був одностайно визнаний як один з найкращих учених-біологів, йому цілком
серйозно збиралися дати Нобелівську премію; але його справжнє значення
виявиться трохи згодом.
У той час, коли жив Джерзінські, філософію
вважали здебільшого наукою, що втратила не тільки будь-яке практичне значення,
а й навіть свій предмет. Але ж насправді самі погляди людей, що домінують на
даний момент у суспільстві, визначають шляхи розвитку економіки, політики та
звичаїв цих людей.
В наше время фотографы-анималисты путешествуют по странам и континентам на самолетах. А всего несколько десятилетий назад их коллеги и предшественники месяц за месяцем топтали палубы пароходов. Морские котики преследуют меня от 57 градуса северной широты до 38 градуса южной. В первый раз я увидел их чуть южнее Мельбурна в бурных волнах, омывающих остров Филлип, во второй — на островах Прибылова в Беринговом море; в третий раз я встретился с ними на острове Гуадалупе недалеко от Калифорнии и, наконец, на Галапагосах. Четыре вида животных из рода Arctocephalus1 всегда доставляли мне истинную радость, как объект изучения, и в то же время всегда внушали немалый страх. Игры юных котиков, их цирковые трюки в воде представляют собой пленительное зрелище, а драки самцов, охраняющих свои гаремы, исполнены драматизма. Колония морских котиков — коллектив, управляемый инстинктом. Однако в рамках этого коллектива каждый индивид ведет себя в соответствии со своим характером и темпераментом. Но к сожалению, после смерти — насильственной смерти от руки человека — морской котик возводится в ранг «благородного тюленя» и превращается в ценные меха. Когда коммерческий интерес начал сильно перетягивать чашу весов естественного равновесия, результат оказался такой: безжалостно преследуемый морской котик был почти полностью истреблен.
